Історія нашого міста

         Сторожинець вперше згаданий у грамоті молдавського господаря Романа ІІ 18 лютого 1448року.

        Першими мешканцями поселення були лісоруби. В 1774 році Австрія прилучила до себе Буковину, а з нею — Сторожинеччину. Початок нового століття став початком великих змін, масово прибували австрійці, німці. Почали діяти школи з німецькою, румунською, та українською мовами викладання.

       З другої половини XIX століття почалось швидке зростання населення міста з прибуттям у місто євреїв. З’їжджаються угорські і румунські комерсанти, судові і банківські чиновники більшість з яких були євреями. Будуються цегельний і лісопильний заводи, ґуральня, залізнична лінія Глибока —Сторожинець —Берегомет. 1854 року Сторожинець отримав статус міста. До кінця 19-го століття і на початку 20-го століття, місто було заселене в основному євреями.

      У 1903 році у Сторожинці відкрито приватну гімназію. 21 травня 1904 року Сторожинець отримав статус повітового міста. 28 червня 1940-му році Північна Буковина була зайнята радянськими військами. А вже 5-го липня 1941 року вулицями Сторожинця проходили війська фашистської Німеччини і Румунії. З 28 березня 1944 року місто було визволине військами 24-ї стрільцької Самаро-Ульяновськох Залізної дивізії та 40-ї гвардійської танкової бригади.

      За роки радянської влади були відкриті Палац піонерів, Сторожинецький лісовий технікум, Сторожинецька школа-інтернат, районний палац культури, районна лікарня, кінотеатр «Жовтень», Сторожинецька середня школа №4. Були побудовані універмаг, поштамт, комбінат побутового обслуговування, харчокомбінат, ресторан «Пролісок», хлібозавод, маслосирзавод, винзавод.

     З 1991 року громада міста привітала утворення Української суверенної демократичної держави.