Найбільшим ризиком, що виникає під час споживання питної води та пов’язаний із станом здоров’я населення  в області, названо мікробіологічне забруднення, підвищений вміст нітратів, заліза та низький вміст йоду, фтору і магнію, які є показниками фізіологічної повноцінності питної води і визначають адекватність її мінерального складу біологічним потребам організму та невідповідність санітарно-технічного стану джерел водопостачання санітарним  нормам і правилам.

Забруднення води – це є зміна її природних властивостей. Забруднення відбувається внаслідок природних причин, але частіше всього причиною за-бруднення є діяльність людини. Основним  джерелом  хвороботворних  мікроорганізмів, які  поширюються  через  воду, є  випорожнення  людини, тварини  та  фекально-побутові стічні води.

Забруднена  питна  вода  може  бути  фактором  поширення  бактеріа-льних  та  вірусних інфекцій, в  першу  чергу  – кишкових: холери, черевного  тифу, дизентерії, вірусного  гепатиту, рота вірусних гостро-ентеритів і інш.. Також можуть  виникати  захворювання  на  туляремію, лептоспіроз, сибірську  виразку…

Влаштування колодязів слід здійснювати з урахуванням результатів лабораторних досліджень  безпечності та якості підземної води, що планується  використовувати. Результати геологічних та гідрогеологічних досліджень, лабораторних досліджень безпечності та якості підземної води  надаються до державної санітарно-епідеміологічної  служби відповідної адміністративної території та повинні містити інформацію щодо глибини залягання підземних вод, напрямку їх потоку у плані населеного пункту, орієнтовної потужності водоносного шару, можливості взаємодії з водозаборами, що існують чи проектуються на сусідніх майданчиках, та з поверхневими водними об’єктами (ставок, болото, водоймище, річка тощо), а також  фактичних значень показників безпечності та якості підземної води.

Місця влаштування колодязів слід розташовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 30 м від магістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50 м (для індивідуальних колодязів не менше ніж 20 м) від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод.

Територію  поблизу колодязя  треба утримувати в чистоті та організовувати відведення  поверхневого стоку. У радіусі 50 м від бюветів, колодязів та каптажів джерел не дозволяється здійснювати миття транспортних засобів, водопій тварин, влаштовувати водоймища для водоплавної птиці, розміщувати  пристрої для приготування отрутохімікатів та іншу діяльність, що може призвести до забруднення ґрунту та води.

Забороняється влаштовувати колодязі у місцях, що затоплюються, зазнають розмивів, зсувів та інших деформацій, на понижених та заболочених територіях.

         Джерела децентралізованого господарсько–питного водопостачання

Основні  вимоги  до влаштування шахтних колодязів:

1. Ізолювати колодязь від проникнення поверхневого стоку(дощових і талих вод).
2. Влаштування стінок колодязя проводити переважно монолітним залізобе-тоном, бетонними або залізобетонними кільцями, а за їхвідсутності каменем. Стінки  колодязя повинні бути щільними, без шпарин.
3. Каміння для влаштування стінок колодязя повинно бути зміцних стійких порід та укладатись на цементний розчин.
4. У разі використання дерев’яних зрубів слід застосовуватиколодизавтовшки не менше ніж 0,25 м, прямі, без глибоких шпарин і  червоточин, не уражені грибком, витримані (заготовлені не менше ніж за 5-                                                                         6 місяців до їх використання). При цьому перевагу необхідно надавати таким породам дерева, як модрина, вільха, в’яз чи берест, але можна застосовувати також дуб і сосну (дуб та сосна ) з початку експлуатації можуть надавати воді присмак та запах). Вінця надводної частини зрубу можна робити з колод або брусів  сосни або ялини.
5. Підводну частину стінок колодязя потрібно заглиблювати уводоносний горизонт не більше ніж на один метр для кращого йогорозкриття та збільшення шару води. При слабкому водоносному потоці необхідно розширити зруб колодязя у нижній частині.
6. У разі влаштування колодязя в галькових, гравелистихґрунтах або у скельних породах, що обвалюються, дно колодязя незакріплюють, а у стінках водоприймальної частини передбачаються створи діаметром 15 – 30

мм, розташовані у шахматному порядку через 0,2- 0,3 м (дірчатий фільтр) для надходження води в колодязь. У разі влаштування колодязя у піщаних ґрунтах на його дні  влаштовують зворотний піщаногравійний  фільтр.

7. Для опущення в колодязь людини з метою його чистки таремонту в стінки колодязя необхідно вставити металеві скоби.
8. Наземна частина колодязя (оголовок), призначена длязахисту шахти від забруднення та спостереження за водозабором,влаштовується не менш як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева або мати залізобетонне перекриття з люком, який  також закривається кришкою. Зверху оголовка влаштовують дашок, навіс або оголовок вміщують у будку.
9. Для підйому води із колодязя слід застосовувати насоси(краще електроза-нурювальні). Зливна труба насоса повинна мати гачок для підвішування відра. У разі неможливості застосування  насоса допускається обладнання колодязя коловоротом або міцно прикріпленим “журавлем” з відром для загального користування. Біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер, навколо споруди повинні бути огорожа (радіусом не менше 2 м) з воротами  (хвірткою) та стежка із твердим покриттям (від воріт до колодязя).
10. Для захисту колодязя від забруднення поверхневими стокамислід влаш-товувати перехоплюючі канави, які відводять стоки від колодязя, навколо колодязя необхідно робити “замок” із замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2 м і шириною 1 м) або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі з щебеню товщиною  15- 20 см та з ухилом від колодязя. Навколо колодязя, розміщеного у водопроникаючих ґрунтах (піски, піщаногравійні, піщаногалькові)  з невеликим (2 м) покриттям супіску, суглинків, необхідно цементувати

Вимоги до утримання криниць:

– територія поблизу криниці повинна утримуватись в чистоті, вода відводитись, лід зколюватись;

– не дозволяється підйом води відрами, які приносяться населенням, черпати воду з громадського відра принесеними з дому ковшами, тобто повинно бути відро загального користування;

– не рідше одного разу на рік повинна проводитись чистка криниці. Чистка проводиться за рахунок того органу, на балансі якого знаходиться криниця. Чистка також повинна проводитись на вимогу держпродспоживслужби;

– після кожного ремонту і чистки повинна проводитись дезінфекція  силами відділів профдезінфекції;

– необхідно проводити регулярне очищення не менше 2-х разів на рік (весною та восени), а також за результатами лабораторних досліджень;

– криниці з непридатною для пиття водою, а також ті, які не використовуються населенням для поливу або пожежних потреб, повинні бути ліквідовані;

– керівники господарюючого органу, на балансі якого знаходиться криниця, повинні закріпити відповідальну особу за утриманням криниці в належному санітарно-технічному стані, прилеглої території. Крім  того власником колодязя спільно з посадовою особою Держпродспоживслужби відповідної адміністративної території оформляється  Санітарний паспорт  у двох примірниках та ними підписується.