Чи звільняється керівник від штрафів за несвоєчасну виплату зарплати працівникам через бойові дії?
Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили
Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці розповідає, що відповідно до ст. 10 Закону №2136 роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
Водночас роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності.
За яких умов не буде відповідальності за несвоєчасну виплату зарплати під час війни?
Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили
Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці розповідає, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Згідно з ч. 5 ст. 97 КЗпП оплату праці працівників здійснюють першочергово.
Також відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати зарплати працівникам не можуть залежати від інших платежів та їхньої черговості.
Згідно зі ст. 115 КЗпП зарплата має виплачуватися регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
З 24 лютого відповідно до Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» в Україні запроваджено режим воєнного стану.
15 березня 2022 року прийнято Закон України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон №2136), відповідно до якого на період дії воєнного стану запроваджуються обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. 43, 44 Конституції України.
Згідно зі ст. 10 Закону №2136:
Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.
У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
Держпраці з розумінням ставиться до надскладної ситуації, що сталася у зв’язку з запровадженням правового режиму воєнного стану, але вкотре нагадує суб’єктам господарювання про зобов’язання дотримуватися термінів виплати заробітної плати працівникам.
У бухгалтера немає можливості нарахувати зарплату під час війни: чи будуть наслідки?
Якщо у зв’язку з воєнними діями бухгалтер не має фактичної можливості здійснювати нарахування заробітної плати у встановлені строки, його не може бути притягнуто до будь-якого з видів відповідальності. Але роботодавець має це виправити на майбутнє
Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці зазначає, що на сьогодні законодавством передбачено 5 видів відповідальності: дисциплінарна, матеріальна, адміністративна, фінансова та кримінальна.
Однією з головних умов притягнення до кожного із вищезазначених видів відповідальності є наявність вини особи в діях, що носять протиправний характер.
Якщо у зв’язку з воєнними діями відповідальна посадова особа не має фактичної можливості здійснювати нарахування заробітної плати у встановлені строки – її не може бути притягнуто до будь-якого з вищезазначених видів відповідальності.
Разом з тим зауважимо, що роботодавці повинні вживати усіх можливих заходів щодо забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати (наприклад, шляхом переведення бухгалтерів на дистанційну роботу та забезпечення програмно-технічними засобами для ведення бухгалтерського обліку).
Чи можна не платити працівникам зарплату під час війни?
Як і у мирний час, відсутність коштів на виплату зарплати під час війни не звільняє роботодавця від обов’язку платити зарплату вчасно та не позбавляє від відповідальності за порушення цього обов’язку
Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці розповідає, що ст. 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку вільно погоджується. Для цього держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці та заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Конституційний Суд України в рішенні від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід’ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.
Визначення терміна «заробітна плата» наведене у конвенції Міжнародної організації праці №95 «Про захист заробітної плати», яка ратифікована Україною 30.06.1961, ст. 94 КЗпП, ст. 1 Закону України «Про оплату праці».
Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Однак непоодинокі випадки, коли таке право роботодавцем порушується. Це може бути несвоєчасна виплата заробітної плати/авансу працюючим працівникам чи затримка розрахунку з працівником при звільненні. Передумови таких порушень різні – від нехтування роботодавцем своїм обов’язком та строками виплати заробітної плати до об’єктивних причин, які впливають на можливість роботодавця оплачувати роботу найманих працівників і своєчасно розрахуватись з тими, хто звільняється.
Заборгованість із виплати заробітної плати – це сума своєчасно невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників, а саме: штатним працівникам, особам, які не перебувають в обліковому складі підприємства – сумісникам і працюючим за договорами, а також звільненим працівникам. Заборгованою вважається сума, яка включає всі нарахування в грошовій і натуральній формі з фонду оплати праці, за винятком обов’язкових утримань (податок із доходів фізичних осіб та суми єдиного внеску працівників на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), строк виплати якої минув до кінця місяця, у якому вона повинна бути виплачена («Методологічні положення з організації державного статистичного спостереження «Стан виплати заробітної плати», затверджені наказом Держкомстату від 20.10.2011 №264).
Увага! Згідно з ч. 5 ст. 97 КЗпП оплату праці працівників здійснюють першочергово. Усі інші платежі власник або вповноважений ним орган здійснюють після виконання зобов’язань щодо оплати праці. До того ж своєчасність та обсяги виплати зарплати працівникам не можуть залежати від інших платежів та їхньої черговості (ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»).
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції «Про захист заробітної плати», заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника та його сім’ї.
Слід нагадати, що за порушення строків виплати заробітної плати чи її виплату не в повному обсязі для роботодавців передбачена адміністративна і кримінальна відповідальність. Так, ст. 41 КУпАП передбачає за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати відповідальність у вигляді штрафу від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо роботодавець допустить таке протиправне діяння повторно протягом року, або таке правопорушення буде зачіпати права неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері чи особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, розмір штрафу вже становитиме від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі встановлення безпідставної невиплати заробітної плати працівникам більш як за місяць, що вчинена роботодавцем умисно, настає вже кримінальна відповідальності за ст. 175 ККУ. Покарання за такі дії передбачають сплату штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 2 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Ті самі дії роботодавця, вчинені внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, будуть покарані штрафом від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на строк до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Роботодавець може бути звільнений від кримінальної відповідальності за умови, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності ним буде здійснено виплату заробітної плати.
Згідно з вимогами ст. 265 КЗпП юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП, не застосовуються.
Зверніть увагу! Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.
У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
Шановні роботодавці! Не чекайте на візит інспектора праці! Виплачуйте заробітну плату відповідно до вимог законодавства!
Варто пам’ятати, що дотримання трудових прав – це не лише ваш обов’язок, а й показник поваги до людини, яка поряд з вами в цей складний час є безцінною опорою трудового фронту та своєю працею підтримує економіку нашої країни, свої сім’ї та дітей.
Верховна Рада ухвалила в другому читанні законопроєкт № 5695. Про це повідомив народний депутат Ярослав Железняк.
Ним доповнили КЗпП новою главою ХІ-А «Регулювання праці домашніх працівників», що складатиметься з 6 нових статей:
- поняття домашньої праці (це робота, яка виконується на умовах трудового договору (контракту) з метою обслуговування домогосподарства) та домашнього працівника (це фізична особа, яка займається домашньою працею в рамках трудових відносин з роботодавцем);
- правовий статус домашніх працівників та особливості його регулювання, зокрема, обов’язкові умови трудового договору з домашніми працівниками;
- додаткові права, гарантії та умови праці домашніх працівників (у т.ч. можливість платного чи безоплатного надання роботодавцем житла домашньому працівникові);
- робочий час та час відпочинку домашніх працівників (у т.ч. можливість підсумованого обліку робочого часу, поділу робочого дня на частини, чергування);
- особливості припинення трудового договору з домашніми працівниками (зокрема, встановлюється 14-денний строк попередження про бажання припинення трудового договору з боку роботодавця);
- особливості контролю за додержанням законодавства про працю домашніх працівників (у т.ч. обов’язок фізичної особи, яка використовує найману працю, на запит Держпраці надавати інформацію щодо виконання іншими фізичними особами робіт, пов’язаних з обслуговуванням домашнього господарства).
Правила виплати компенсації невикористаних відпусток мобілізованим працівникам: нагадування від Держпраці
Працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки на дітей
Цьому питанню була приділена основна увага під час інформаційного семінару, який на машинобудівному підприємстві провели посадовці управління інспекційної діяльності у Запорізькій області. Вони нагадали, що наприкінці минулого року до законодавства були внесені зміни. Тож у ст. 83 КЗпП та ст. 24 Закону України «Про відпустки» зазначається, що працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу. Компенсуються всі дні невикористаних відпусток, накопичені на дату початку служби. Зароблені дні щорічної відпустки визначають пропорційно до відпрацьованого періоду, за який працівник не відгуляв відпустку. Не компенсуються відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, при народженні дитини, а також додаткові відпустки постраждалим від Чорнобильської катастрофи, учасникам бойових дій, у зв’язку з навчанням, творчі відпустки.
Воєнний стан діятиме до 12 серпня: ВРУ підтримала законопроєкти
6 травня у ВРУ було зареєстровано законопроєкти №11234 і №11235 щодо продовження воєнного стану та загальної мобілізації з 14 травня ще на 90 діб. 7 травня Комітет ВРУ підтримав їх та рекомендував ВРУ прийняти, а вже 8 травня їх підтримала ВРУ в цілому
Нагадаємо, що Законами №3564-IX і №3565-IX було продовжено воєнний стан та загальну мобілізацію з 14 лютого на 90 днів (тобто до 14 травня 2024 року). Про наслідки цього для бізнесу ми в деталях розповідали у цій статті. А всі дати продовження дії воєнного стану можна переглянути в нашому довіднику тут.
Та, на жаль, війна триває. З огляду на це 6 травня 2024 року Президент В. Зеленський зареєстрував у ВРУ законопроєкти:
- №11234 “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”,
- №11235 “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку проведення загальної мобілізації”.
Ними передбачено продовження воєнного стану та загальної мобілізації з 05 годин 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 днів.
Для продовження треба схвалення ВРУ. Коротко, як цей процес відбувається: спочатку Президент підписує два укази->потім їх подають на затвердження в Раду-> потім Комітет з питань оборони -> потім голосування в залі (226+)-> Президент підписує закони про затвердження свого Указу.
7 травня Комітет з питань національної безпеки схвалив на своєму засіданні відповідні законопроєкти про продовження строку дії воєнного стану та загальної мобілізації на 90 днів. Відповідно починаючи з 14 травня — до 12 серпня 2024 року.
8 травня ВРУ затвердила відповідні Укази Президента щодо. Про це повідомив Железняк у своєму Телеграм-каналі.
Це вже одинадцяте рішення щодо дії воєнного стану та загальної мобілізації з початку повномасштабної війни.
Нагадаємо, що воєнний стан – це особливий правовий режим, що запроваджується в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності. Він передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Головний державний інспектор відділу
з питань праці південно-східного напрям-
ку управління інспекційної діяльності
у Чернівецькій області Південно-Західного
міжрегіонального управління Державної