Серце з Україною: жителька Сторожинеччини з Італії допомагає українським воїнам
«Я з гордістю кажу, що родом з України — найкращої країни у світі».
Саме так говорить наша землячка Лагодяк Ірина Миколаївна, яка вже багато років живе в Італії. Попри життя за тисячі кілометрів від дому, її серце завжди залишається з Україною. З початку російської агресії вона активно допомагає українським військовим та підтримує свою країну.
Ірина родом зі Сторожинця. Певний час працювала на підприємстві «Червоний мак». У 1999 році вона поїхала до Італії — відкривати для себе інший світ, працювати та будувати нове життя.
Життя за кордоном дає можливість пізнавати нову культуру, мову, традиції, знайомитися з іншими людьми. Роки минають швидко, людина звикає до іншої країни, але серце завжди тягнеться до рідного дому, до своєї землі.
Війна, яка змінила життя
Події 2014 року стали переломними для багатьох українців, незалежно від того, де вони перебували. Початок війни на сході України глибоко сколихнув і тих, хто був далеко від Батьківщини.
«Коли почалася війна і ти бачиш, що відбувається у твоїй країні, ти розумієш — це не може бути байдуже. Ти автоматично стаєш волонтером», — говорить Ірина.
Разом з іншими небайдужими українцями вона почала допомагати військовим та цивільним. У перші роки війни волонтери передавали необхідні речі до Мар’їнки, Слов’янська та інших прифронтових міст — одяг, каву, продукти та інші речі першої необхідності.
Ірина пригадує один випадок, який особливо запам’ятався. У звіті волонтерів була фотографія: маленька дівчинка стоїть з яблуками в руках, а позаду на стіні — табличка «Бомбосховище».
«На такі речі неможливо дивитися спокійно. Тоді ще більше розумієш, що треба допомагати», — каже вона.
Повномасштабна війна
24 лютого 2022 року стало новим, дуже болісним етапом для всієї країни.
«Ми всі були налякані. Ніхто не був готовий до такої війни», — згадує Ірина.
Але саме тоді українці, де б вони не жили, почали об’єднуватися ще сильніше.
«Ми зрозуміли, що всі разом маємо стати надійним тилом для наших захисників».
З перших днів повномасштабного вторгнення почали організовувати термінові збори. Спочатку збирали кошти на буржуйки для військових, адже лютий і березень були дуже холодними. Згодом допомога розширилася — почали закуповувати тепловізори, генератори, системи Starlink, обладнання та автомобілі для фронту.
Поступово навколо цієї справи згуртовувалися волонтерські групи українців у різних країнах, які разом збирали допомогу для української армії.
Допомога не має кордонів
Ірина переконана, що допомога має бути своєчасною.
«Слово “допомога” означає — треба сьогодні, бо завтра може бути пізно», — говорить вона.
Попри роки життя за кордоном, вона наголошує: українці не повинні бути байдужими до того, що відбувається вдома.
«Не можна втомлюватися від війни. Треба пам’ятати, що наші воїни щодня тримають ворога там, на сході».
Вона закликає не зупинятися у підтримці українських захисників, адже кожен донат, кожна допомога і кожна добра справа мають значення.
Віра і надія
Сьогодні Ірина Магодєс живе з великою надією на мир і перемогу України. Вона щиро дякує кожному українському захиснику та захисниці, які боронять державу.
«Наші донати дуже потрібні для ЗСУ. Наші молитви мають бути за тих, хто зараз на передовій, у шпиталях, у полоні, і за тих, хто вже ніколи не повернеться додому».
І додає слова молитви, які сьогодні звучать у серцях мільйонів українців:
«Господи, не дай ворогу знищити нашу державу, наш народ та наші святині. Нехай кожен наш воїн повернеться додому живим».
Бо, попри біль і втрати, українці продовжують вірити у перемогу.
